Автор: st

Мобилизация, как и систематическая психологическая опасность, остается все большей проблемой в случае случающихся событий потому что

В больших странах судебная система имеет психологическую нагрузку, которая формирует дискриминацию и нарушение прав людей. Суды заставляют рассматривать вопросы о мобильности в контексте законодавства о работе, соблюдении прав людей и антидискриминационных законов.

Мобильные документи

Проте, важливо визначити, що судові процеси не завжди є ефективними у вирішенні проблем мобінгу. Деякі жертви можуть боятися подавати скарги через страх перед подальшими репресіями або стигматизацією. Також, доведення мобінгу може є складним завданням через його психологічний характер та відсутність конкретних доказів.

Отже, на додаток до судових процесів, необхідно вдосконалювати законодавство та політики протидії мобінгу, проводити освітні заходи та тренінги з підвищення свідомості, а також надавати підтримку та захист жертвам. Лише шляхом комплексного підходу можна забезпечити ефективний захист прав людини та створити безпечне та сприятливе соціальне середовище для всіх.

На даний момент законодавство України не має окремого закону, який би регулював питання мобінгу. Однак, існують певні норми в різних законодавчих актах, які можуть застосовуватися у випадках мобінгу:

Кодекс законов о работе Украины:

По закону, работники могут иметь право на безпечную и здоровую умственную деятельность, а также на сохранение различных форм психологической войны на рабочем месте.

Він містить положення про заборону дискримінації та насильства на робочому місці для державних службовців.

У цьому законі також закріплено право на захист від психологічного та іншого насильства на робочому місці.

Він містить положення про захист дітей від будь-яких форм насильства, включаючи мобінг в школах та інших установах.

Криминальный кодекс Украины: Что может привести к серьёзным последствиям, таким как тяжёлые психические и физические здоровые жертвы, которые могут застопориться в статьях Криминального кодекса, которые стоят насильства, торжествуют или бьются над другим человеком.

Звертаємо увагу на той факт, що проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без укладання шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.❗️

Саме тому, коли виникає потреба у підтвердженні такої обставини, такий факт потрібно встановити. 

Зокрема потрібно встановити що чоловік і жінка: 

✅спільно проживають (не просто в одному приміщенні, а як сім’я) , 

✅пов’язані спільним побутом, 

✅мають взаємні права та обов’язки, 

✅мають спільний бюджет,

✅спільно витрачають гроші на потреби сім’ї,

✅спільно вирішують усі питання для забезпечення потреб сім’ї 

Часто метою встановлення факту проживання однією сімʼєю без шлюбу є: 

▶️розподіл спільно набутого майна (спільна сумісна власність)

▶️спадкування за законом (після смерті чоловіка)

▶️ для отримання одноразової соцдопомоги у зв’язку зі смертю військовослужбовця.

Доказами  на підтвердження  проживання однією сімʼєю чоловіка та жінки, шлюб між якими не зареєстрований, можуть бути:

▶️різного роду документи (наприклад: договори, квитанції, листи, заяви, рахунки, акти, довідки), що підтверджують ведення спільного побуту та проживання,  купівлі майна, тощо

▶️ спільні публікації  та фотокартки

▶️покази свідків 

❗️ Законодавством не визначено, які конкретно докази є беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання. Тому чим більше доказів зберете, тим краще.

Встановлення факту проживання однією сім’єю відбувається, шляхом звернення з відповідною заявою до суду.

Наша робота присвячена захисту ваших інтересів в будь-якій ситуації. Наші дії спрямовані на досягнення бажаного для вас результату у наступних галузях права:

Військове право, кримінальне право, господарське право, адміністративне право, податкове право, цивільне право, сімейне право, земельне право, житлове право, трудове право, виконавче провадження, юридичні послуги в отриманні дозволів, ліцензій, сертифікатів, юридичні послуги в галузі нерухомості.

Ми працюємо – ви отримуєте результат.

Поділ майна між чоловіком та дружиною можливо здійснити 👉перебуваючи у шлюбі або 👉після розірвання шлюбу
✅за взаємною згодою шляхом укладення договору про поділ майна подружжя
✅або в судовому порядку

🔴Розподіл майна подружжя шляхом укладення договору
Якщо подружжя дійшло згоди щодо розміру належних їм часток та способу поділу спільного майна вони укладають договір.
Предметом договору про поділ спільного майна подружжя (колишнього подружжя) може бути як все майно (майнові права), що були набуті подружжям за час шлюбу, так і його частина. Договір підлягає нотаріальному посвідченню.

🔴Розподіл спільного сумісного майна в судовому порядку відбувається коли подружжя не може дійти згоди щодо: порядку розподілу чи обсягу спільного сумісного майна та його вартості.
Після розірвання шлюбу подати позов про розподіл спільного сумісного майна потрібно протягом 3-х років. Проте, при наявності поважних причин пропуску вказаного строку суд відкриває провадження.

   Досить поширеними є випадки, коли подружжям спільно купує нерухоме майно, однак право власності на нього реєструється лише на одного з них❗️В такому випадку це  майно є спільним майном подружжя.        
  Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

  Частки дружини і чоловіка є рівними. ❗️Проте, при наявності певних підстав можна відійти від засад рівності часток.

❇️Перелік майна, що не підлягає поділу і яке належить одному з подружжя на праві особистої приватної власності:
-майно, яке отримане через договір дарування

• майно, яке набули до шлюбу
• майно, що перейшло у спадок
• речі індивідуального користування
• майно, яке придбане за кошти під час окремого проживання, якщо подружжя фактично припинило шлюбні стосунки, але офіційно не розірвало шлюб
• кошти, які отримані з продажу особистого майна
• дивіденди
• майно, придбане за особисті кошти одного з подружжя
• Житло чи земельна ділянка, приватизовані одним із подружжя
• премії, нагороди, страхові виплати, відшкодування

‼️‼️Майно осіб, які проживають однією сім’єю без реєстрації шлюбу, набуте під час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності. Тут треба довести факт проживання однією сім’єю і ведення спільного господарства, спільну участь у придбанні майна.