Skip to main content

Автор: st

Всиновлення та визнання батьківства: юридичні аспекти та ключові особливості

Дата публікації: . Рубрика: СІМЕЙНЕ ПРАВО

Сімейні відносини є однією з найбільш чутливих сфер права, адже вони безпосередньо стосуються прав дитини та інтересів родини. Всиновлення та визнання батьківства є важливими механізмами, які дозволяють врегулювати питання правового статусу дитини та її зв’язків із батьками. Розглянемо основні аспекти цих процесів, з якими стикаються громадяни України.

Всиновлення: порядок та вимоги

Всиновлення – це юридична процедура, завдяки якій дитина, позбавлена батьківського піклування, отримує нову родину. Цей процес регулюється Сімейним кодексом України та низкою інших нормативно-правових актів.

Хто може бути всиновлювачем?

Законодавство України встановлює чіткі критерії для осіб, які можуть всиновити дитину:
• Повноліття (мінімальний вік – 21 рік), старша за дитину на 15 років
• Наявність повної цивільної дієздатності.
• Належні житлові умови та стабільний дохід, достатній для утримання дитини.
• Відсутність судимості за злочини проти життя, здоров’я чи статевої свободи особи.

Подружжя має право подавати спільну заяву про всиновлення, однак окремі особи також можуть це зробити.

Процедура всиновлення

  1. Реєстрація кандидатів у всиновлювачі. Особи подають заяву до Служби у справах дітей за місцем проживання, додаючи документи про доходи, стан здоров’я, житлові умови.
  2. Отримання статусу кандидата. Після перевірки відповідності вимогам кандидати проходять спеціальне навчання.
  3. Підбір дитини. Встановлюється контакт між майбутніми батьками та дитиною.
  4. Рішення суду про всиновлення.

Згідно із законодавством, всиновлення є таємним, тобто біологічні батьки дитини не мають права отримувати інформацію про нову родину.

Визнання батьківства: відновлення правового зв’язку

Визнання батьківства – це встановлення юридичного факту, що певна особа є біологічним батьком дитини. Ця процедура важлива як для захисту прав дитини, так і для реалізації обов’язків батька.

Добровільне визнання батьківства

Найпростішим способом є подача спільної заяви матері та батька до органів РАЦСу. Це можливо як під час реєстрації народження дитини, так і після.

Визнання батьківства через суд

Якщо чоловік не бажає добровільно визнавати батьківство, або виникають спори, мати дитини чи сама дитина (досягнувши 18 років) може подати позов до суду. Суд враховує:
• Біологічні докази, зокрема результати ДНК-тесту.
• Поведінку особи (чи визнавала вона дитину до судового процесу).

Встановлення батьківства має важливі наслідки: дитина отримує право на утримання, спадкування, а також юридичні зв’язки з батьком.

Висновок

Процеси всиновлення та визнання батьківства є складними та відповідальними, адже вони стосуються долі дитини. Кожен випадок вимагає детального аналізу, юридичної допомоги та врахування інтересів дитини. Звернення до досвідченого адвоката може значно полегшити цей шлях та гарантувати дотримання всіх правових норм.

Якщо у вас виникають питання або ви плануєте пройти ці процедури, звертайтеся за консультацією.

ОБМЕЖЕНО ПРИДАТНІ МАЮТЬ ПРОЙТИ ВЛК ДО 4 ЛЮТОГО 2025 РОКУ

Дата публікації: . Рубрика: Uncategorized

 4 травня 2024 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», який скасував статус «‎обмежено придатний» та визначив поняття «придатний до військової служби», «придатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, вищих військових навчальних закладах освіти», «тимчасово непридатний» та «непридатний до військової служби».

Тобто до 4 лютого 2025 року (включно) чоловіки від 18 до 60 років, що мали статус «обмежено придатний», мають пройти ВЛК.

Ті, хто має право на відстрочку від мобілізації, зобов’язані також пройти ВЛК!!!

Людина не приходить до ВЛК за власною ініціативою.

Направлення на ВЛК має надати:

– для військовозобов’язаного – ТЦК та СП;

– для військовослужбовця – командир частини або заклад охорони здоров’я, в якому військовослужбовець проходить лікування або реабілітацію, ТЦК та СП, в якому він стоїть на обліку під час своєї відпустки.

 Без направлення на ВЛК військовозобов’язаний не має можливості пройти медкомісію і медкомісія не має повноважень проводити огляд без направлення від ТЦК та СП.

Чинним законодавством не передбачено, що військовозобовʼязаний має проявляти ініціативу з проходження медичного огляду. Таку ініціативу має проявляти ТЦК та СП шляхом вручення направлення на ВЛК.

Чи буде порушенням, якщо не пройти ВЛК до 4 лютого?

Військовозобовʼязаний, навіть якщо він обмежено придатний, нічого не порушив , якщо до лютого 2025 року ВЛК не пройшов (але тільки за умови, що ТЦК та СП не направляв його на ВЛК).

Притягнути до відповідальності обмежено придатних зможуть виключно у випадках, коли ТЦК та СП направляв військовозобов’язаного на ВЛК, а останній таку вимогу проігнорував.

Особу може бути притягнуто до адміністративної (210, 210-1 КУпАП та передбачено штраф в розмірі від 17 000 гривень) чи кримінальної відповідальності, в залежності від обставин справи і причин неявки.

            поважними причинами неявки в ТЦК та СП можуть бути:

  • непереборна перешкода стихійного характеру;
  • хвороба громадянина;
  • воєнні дії на відповідній території та їх наслідки;
  • інші обставини, які позбавили особу можливості особисто прибути у визначені пункт і термін;
  • смерть близького родича (батьків, дружини/чоловіка, дитини, рідних брата/сестри, діда/баби) або близького родича дружини/чоловіка.

Нарахування та сплата аліментів

Дата публікації: . Рубрика: СІМЕЙНЕ ПРАВО

Аліменти стягуються:

  • у твердій грошовій сумі (конкретна сума)
  • у частці від заробітку (доходу)

Аліментні виплати є обов’язковою процедурою і стягуються з усіх видів доходу платника, в тому числі з пенсійних виплат.

Відповідно ч. 2 статті 182 Сімейного кодексу України мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину становить не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку

СЕКСУАЛЬНЕ ДОМАГАННЯ

Дата публікації: . Рубрика: Адміністративні правопорушення

19 грудня 2024 року, набув чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв’язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами» (№ 3733-IX).

Прийняття цього Закону є вагомим кроком у сфері запобігання гендерному зумовленому та домашньому насильству, а також посилення механізмів захисту постраждалих від таких видів насильства, зокрема дітей. Закон передбачає такі зміни:

  • визначено малолітню та неповнолітню особу потерпілою, якщо вона була присутня під час вчинення домашнього насильства;
  • запроваджено окрему частину статті 173-2 КУпАП, яка передбачає адміністративну відповідальність за домашнє насильство, вчинене стосовно дітей;
  • виокремлено правопорушення «насильства за ознакою статі» у нову самостійну норму, що дозволятиме максимально точно розмежувати його від інших

«насильства за ознакою статі»  -це діяння, спрямовані проти осіб через їхню стать, або осыб окремої статі, що завдають фізичної, сексуальної, психологічної або економічної шкоди чи страждань, включаючи погрози.

Введено нову статтю про адміністративну відповідальність за «сексуальне домагання», включно з використанням електронних комунікацій – Стаття 173-7 КУпАП

Сексуальне домагання  – умисне вчинення проти бажання особи образливих, принизливих дій сексуального характеру, виражених вербально або невербально (слова, жести, рухи тіла), у тому числі з використанням електронних комунікацій, –

тягне за собою накладення штрафу від 80 до 160 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до сорока годин, або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням двадцяти процентів заробітку.

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення стосовно особи, яка перебуває у матеріальній, службовій чи іншій залежності від правопорушника, –

тягнуть за собою накладення штрафу від 160 до 280 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк до п’ятнадцяти діб.

Важливою зміною є автоматичне визнання потерпілими дітей, які стали свідками домашнього насилля, ст 173-2 КУпАП

Вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров’ю потерпілого, –

тягне за собою накладення штрафу від 20 до 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.

Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи, –

тягне за собою накладення штрафу від 30 до 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до п’ятдесяти годин, або адміністративний арешт на строк від двох до десяти діб.

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, –

тягне за собою накладення штрафу від 60 до 80 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або адміністративний арешт на строк від трьох до п’ятнадцяти діб.

Також  запроваджено адміністративну відповідальність за насильство за ознакою статі, що включає фізичні, психологічні чи економічні дії без заподіяння тілесних ушкоджень. Ст 173-6 КУпАП

Вчинення насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру, спрямованих проти конкретної особи через її належність до певної статі чи стереотипні уявлення про соціальні ролі (становище, обов’язки, поведінку тощо) жінки або чоловіка в суспільстві, внаслідок чого була завдана шкода фізичному (без спричинення тілесних ушкоджень) або психічному здоров’ю потерпілого, –

тягне за собою накладення штрафу від 100 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до сорока годин, або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням двадцяти процентів заробітку.

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, –

тягне за собою накладення штрафу від 200 до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.

*Згідно з пунктом 5 підрозділу 1 розділу XX Податкового кодексу України, розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян становить 17 грн